"Природа і людина"

"Гриби"

Загадка про гриб

Хто стоїть на міцній ніжці

У листі бурих біля доріжки?

З вигляду він схожий на парасольку,

Тільки менше у сто крат.

Якщо гроза на горизонті,

Він буває дуже радий.

Якщо дощик і тепло,

Він вважає – пощастило!

(Гриб)

Казка «Чудовий парасолька»

Подарувала Бабуся Колобку парасолька. Чудовий парасолька. Зверху – білий в різнокольорову горошину. Зсередини зелений білу ромашку.

Пішов Колобок в ліс. Звичайно, з парасолькою. Раптом хтось знайомий зустрінеться – буде чим похвалитися. Взяв Колобок ще кошик з бабусиними пиріжками. Запашними, рум’яними, яблучними. Хто ж у дальню прогулянку відправляється з порожніми руками?

Йде Колобок, крутить над собою парасольку. А птахи навколо співають, заливаються. «Напевно про парасольку співають, захоплюються», – думає Колобок. Заєць пробіг повз, та так швидко! «Видно, від подиву, — думає Колобок. – От би ще зустріти Вовка, а то й Лисицю…»

Розмріявся Колобок і не чує, що вітер піднявся, листям зашумів. І не бачить, що з’явилося в небі хмарка. Інше, третє… І ось уже ні синього неба, не ясного сонечка. Потемніло. І – забарабанил дощ по листю, по траві, по квітам. А у Колобка – парасольку! Траві мокро – Колобку сухо. Птахи і звірі поховалися, а Колобку дощ дарма.
Чудовий парасольку! Але літній дощ короткий. І ось вже знову заспівали птахи, засяяло сонечко. Простяглася над стежкою весела райдуга. Засміявся Колобок і – трах-бабах! – сам в одну сторону, кошик в іншу, а парасольку взагалі невідомо куди покотився. Колобок скочив сердитий: хто йому ніжку підставив?! Дивиться, а прямо на стежці камінь – не камінь, пеньок – не пеньок, а щось кругле, коричневе. Ось тобі раз! Ніколи тут нічого такого не було. «Ось знайду кошик і парасольку. розберуся», – подумав Колобок. І заходився шукати. Вже як він траву розсував, як під кущами повзав! Та ні того, ні іншого. Що робити? Присів Колобок на камінь-пеньок. Задумався. І раптом відчув, ніби його хтось піднімає. Спробував підвестися, ні землі під ногами. Ой, нова біда! А тут ще хтось поруч покряхтывает, зітхає.

– Хто це зітхає тут?

– Я, білий гриб Боровик, Боровик-колосовик. Тяжко мені тебе піднімати, ось я і зітхаю. Ну та нічого, ми, гриби. народ сильний!

Гриб-Боровик Колобку знаком. З Бабусею збирав. Потім сушив. Суп з боровиків! А ось чому колосовик?

– Ранній я. Річний. Разом із пшеничним колоссям дозріваю, тому і колосовик. А швидко виріс, тому що дощ пройшов хороший. А грибам тільки того і треба.

Боровик-колосовик ще щось говорив, та Колобок вже його не чув – парасольку побачив. Золотистий, з бахромкою по краю. Але що це? Поруч ще парасольку, Ще. Малинові, жовті, лілові, навіть червоний в білу горошину!

Скотився Колобок на землю – і до парасолькою. А який з них його – забув. «Візьму-ка червоний в білу горошину», думає.

– Я не парасолька. Я – гриб-Мухомор. А це моя сусідка – Бліда поганка. Ти нас не чіпай. Ми – отруйні!

– І ми не парасольки! – закричали інші. – Ми сестрички – різнокольорові Сироїжки. А ми – літні Опеньки! А я – Шампіньйон. Всіх нас сміливо можеш класти у кошик, на печеню.

Але немає у Колобка ні кошики, ні парасольки. Засмутився Колобок. Раптом звідкись чує тонкий голосок:

– А я парасольку. Парасолька строкатий. Їстівний.

Підбіг Колобок до парасольці: світло-коричневий, в махрушках, як в лахмітті. А його-то був новенький. Махнув Колобок рукою і сів на траву. Горювати. На зелену траву в білу ромашку. Підняв голову. Що це?! Та це ж його парасольку повисла на гілці! Зрадів Колобок. Знайти б ще кошик! А її і шукати не треба. Коштує вона поруч на сусідній галявині. На блюдце. Біле блюдце…на ніжці! Подивився Колобок: вся галявинка в блюдцях – білих, рожевих, золотих, рудих. Блюдцях на ніжках. Але тепер-то його не обдуриш. Хитрі гриби блюдцями прикинулись. Зняв Колобок кошик з білого блюдця і чує:
– Вірно. Не блюдце я, а гриб – Груздь справжній. Нас на засолку бери. Ми – найсмачніші!
– Ні, ми! – закричали руді гриби-блюдця. – Нас, Рижиків, хоч солі, хоч смаж.
– І що сперечаються? – засміялися маленькі рожеві блюдечка. – Смачніше нас, Вовнянок, немає.
Тут з-під куща здалася кругла червона шапочка: «Не слухай ти їх, збирай тільки нас, Красноголовців!».
Слухав – слухав Колобок і вирішив взяти всіх по одному, а то кошики не вистачить. І став збирати гриби-пеньки, гриби-парасольки, гриби-блюдця. А бабусин парасольку тут же перетворився на палицю-искалку, якою легко розсовувати густу траву. А потім парасольку став палицею-таскалкой, на якій було зручно нести повну кошик через плече.
Ось яким чудовим виявився бабусин парасольку! Адже якщо б його Бабуся не подарувала, якби Колобок не пішов цим парасолькою хвалитися, ніякої історії не сталося. Ось так.

Основними причинами отруєнь грибами є незнання відмінностей між їстівними та неїстівними,  безпечність при збиран­ні грибів та порушення правил приготування їх.

Отже, єдина можливість грибника виключити помилки – це знання за атласом їстівних та неїстівних грибів, а також прак­тичний досвід.