Людство зобов’язане дати дитині найкраще - Декларація ООН про права дитини. 

Яка б не була розумна і талановита дитина, вона все ж потребує дорослу опіку й увагу, турботу, любов, захист і постійну підтримку.

Щорічно, 20 листопада, відзначається Всесвітній день дітей. Кожного року його відзначають у річницю прийняття Конвенції про права дитини.

 

У 1954 році Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам заснувати Всесвітній день дитини, який слід відзначати як день світового братерства і розуміння між дітьми та сприяння благополуччю дітей усього світу.  20 листопада 1959 року Генасамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 40 років, 20 листопада 1989-го - Конвенцію про права дитини. 

Основна ідея Конвенції полягає в найкращому забезпеченні інтересів дитини. Положення Конвенції зводяться до чотирьох основних вимог, які мають забезпечити права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства. Головний принцип, який проголошує Конвенція, - визнання дитини повноцінної і повноправною особистістю. 

Питання виховання та захисту підростаючого покоління завжди є й будуть актуальними, адже саме діти є гарантами самозбереження, здоров’я і поступу нації.

Від ставлення дітей, розуміння їхніх потреб, інтересів, проблем та стану охорони дитинства залежить доля кожної дитини й розвиток суспільства в цілому. Як доведено, якість дитячих років визначає якість усього подальшого свідомого життя людини. Для всебічного розвитку особистості діти повинні зростати в атмосфері щастя, турботи, любові та розуміння, щоб в подальшому створити щасливе суспільство без жорстокості, приниження, гноблення

У Всесвітній день дитини ми приєднуємося до цієї славної ініціативи і вітаємо всіх наших дітей! Вітаємо всіх, хто своєю працею і своєю наполегливістю зміцнює благополуччя підростаючого покоління, сприяє розвитку здорових стосунків і взаєморозуміння в цьому юному середовищі! Зі святом Вас, і нехай цей день залишить у Вас тільки приємні спогади!

"Українські народні страви"

"Старовинні страви"

Запитайте у будь-кого про українські традиційні страви і вам одразу згадають про борщ, вареники, голубці та холодець. Але наша національна кухня набагато різноманітніша та цікавіша ніж ми думаємо! Хоч і багато традиційних страв вже не готують в українських родинах, проте їх рецепти збереглись до сьогодні.

 Затірка — одна з найдавніших українських страв.

 Взагалі ця страва була поширена на території проживання усіх слов’янських народів. Рецепт дуже простий: готується добряче підсолене пшеничне тісто, котре потім розтирається у макітрі з пшеничним борошном. Розтирати тісто потрібно, доки воно не перетвориться на мілкі розсипчасті кульки розміром з горошину. Ці кульки відварюються у воді, молоці або бульйоні. Страва готується, поки кульки не спливуть на поверхню. Заправляють готову затірку маслом, олією чи шкварками. Раніше її вживали до столу щодня, адже вона проста у приготуванні та ситна.

 Гомбовці – страва, що прийшла до нас з Угорщини, але певний час була розповсюджена і в Україні. Її унікальність полягає в тому, що вона майже ідентична із китайськими паровими булочками, які також вважаються там традиційною стравою. Тож можливо, цей рецепт прийшов до нас практично з іншого кінця світу. Гомбовці – це парові булочки-кульки із дріжджового тіста. Всередину тіста додають різні начинки із ягід, фруктів чи просто заправляють тісто прянощами. Відрізняються ці українські кульки від інших одним нюансом – після приготування їх обвалюють у крихтах підсмажених сухарів із цукром.

Рокоткрумплі – дивна назва одразу наштовхує на думку про іноземне походження. Дійсно, це угорська страва, яку українці перейняли у свій побут. Адже рецепт зовсім не складний і включає в себе інгредієнти, які є у кожній родині: картопля, сир, будь-яке копчене м’ясо і яйця. Все це викладається тоненькими шарами, приправляється червоним перцем та запікається.

Меживо – традиційна українська страва, котра подібна із відомими нам овочевою ікрою чи рагу. Додаються до межива буряк, кабачки, баклажани, помідори, гарбуз (за бажанням якісь інші овочі), а також обов’язково додають цибулю і моркву. Вживати цю страву можна як у гарячому вигляді, так і холодну. Більше того, кажуть, що меживо настояне декілька днів стає навіть кращим на смак – адже овочі маринуються у власному соку.

Книші – про походження цієї страви існує багато суперечок. За однією з версій – вона зародилась у Білорусі. Проте була досить популярною на значній частині північних та центральних українських регіонів. Книші – це округлі пиріжки із листкового тіста, в середині яких досить багато начинки. Начинка могла бути найрізноманітнішою: каші, картопляне пюре, овочі, сири та зелень. Такий смаколик був доповненням до супів або страв із м’яса. Також існував солодкий варіант страви, з фруктами, ягодами та домашнім сиром.

День сім'ї

Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.

Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

"Українські народні страви"

"Кухні регіонів України"

Українська кухня відрізняється своєю неповторністю та оригінальністю. Іноземні туристи їдуть до України, щоб почастувати страви, які не зустріти у жодній країні світу. Кожен регіон відрізняється своїми стравами.

Північ України

На Поліссі готують драники або деруни. Зазвичай начинкою служить м’ясо, сир, гриби. Навіть проводиться фестиваль, який збирає щорічно велику кількість гостей з багатьох країн світу. В центральному парку, де проводиться фестиваль, існує пам’ятник цій смачній страві. Деруни готують у печі та посипають тертим сиром.
На Чернігівщину готують печеню у горщиках та пироги за калиною на десерт. У Сумській області популярними стравами є також печеня з печінкою, сиром та болгарським перцем. Готують оригінальний борщ зі свининою та додають буряковий квас.

У столиці готують відому страву — котлету по — київські — куряче філе з вершковим маслом та зеленню, що обсмажується у фрітюрі.

Південь України

В Одесі можна поласувати биточками з бичків. Можна бичків замінити хамсою чи кількою. Ізюминкою є приготування філе риби у духовці зі скоринкою.У Миколаївській області консервують рибу, додаючи помідори, і варять юшку з томатним соком або пастою і зі сметаною. А також готують наступний соус: подрібнюють часник, змішують його із сіллю та перцем. З ним подають картоплю і рибу.

Особливістю кухні Херсонській області є гострі баклажани. Їх готують, обсмажуючи в маслі, із солодким і гірким перцем та яблучним оцтом. А також баклажанну ікру. До речі, баклажани не варять, а запікають, щоб овочі зберігають свій аромат.

Запорізька область
Капусняк готували ще в Запорізькій Січі. Вариться він зі свининою – традиційно козаки «в піку бусурманам» вживали сало та свинину. Ще одна цікава страва – млини. Дріжджове тісто тонко розкочується, зверху кладеться шар сиру з маслом, а потім згортається в рулет.

Страви центральної України

Черкаська область – борщ і пампушки з часником. У цьому регіоні він класично наваристий, і до нього обов’язково подають ароматні булочки-пампушки з часником.

Кіровоградщина

Ще одна улюблена страва центральної України – вареники. Готують їх з різними начинками: картоплею, грибами, м’ясом, печінкою, капустою. Для начинки сало смажиться на сковороді з борошном та цибулею.

Полтавщина

Тут готують галушки з начинками, В Полтаві також проводиться щорічний фестиваль, де можна спробувати галушки, які готують лише тут. Пундики – коржі з тіста, які замішують на кефірі з яйцем, які смажать на сковороді. Вони можуть бути солоними – з цибулею або солодкими – з маком. Макові коржі готують на свято Маковея, подаючи з медом.

Дніпропетровщина

У Дніпропетровську люблять готувати форшмак. Оселедець вимочується у воді з оцтом або в молоці, потім перемелюється і перемішується з вареною картоплею.

А зі свіжої риби готують чудову юшку. Годиться сом, короп. Юшка вариться в приправі. Додають часник, перетертий із сіллю, і заправлений жирним рибним бульйоном.

Страви східної України

Рулька і окрошка

Рульку готують кілька годин у духовці при температурі 160-180 градусів. Задня частина свинячої ноги натирається сіллю і спеціями, а потім запікається в тісті або у фользі. Готують також і окрошку – холодний суп на квасі, сироватці або навіть на мінеральній воді, додаючи сметану.

М’ясний рулет по-луганськиФарш зі свинини і яловичини розкладають на полотні, зверху – омлет і велика варена морква. Рулет згортають, щільно зав’язують і варять у підсоленій воді, потім полотно знімають, охолоджують і ріжуть на порції.

Харківська область
У слобожанський борщ кладуть квасолю і м’ясні фрикадельки з яловичини. А на друге – гречаники: м’ясні тефтелі з гречкою.

Західна Україна:

Буковина

Чинахи – буковинська страва на зразок печені. Шарами викласти картоплю, квасолю і копчені реберця з цибулею. Потім заливається водою і тушиться або в духовці в горщику.

Тема:"Українські народні страви."

"Улюблені страви українців."

Україна по праву може пишатися тим, що задовольнить смак навіть найбільш претензійного гурмана. Українські застілля описані Гоголем у його «Вечорах на хуторі біля Диканьки» – що й казати, наш народ розуміється на їжі і вирізняється гостинністю. В українській кухні є традиційні страви, завдяки яким її упізнають. А якщо заглибитися в кулінарні традиції, то знайдуться такі назви і рецепти, які вас приємно здивують.

Найулюбленішими стравами українців є борщ, вареники та страви з м'яса.
Окрім борщу серед перших страв українці люблять окрошку (2%), солянку, зелений борщ, бульйон, капусняк, харчо, гороховий суп та розсольник.
Серед каш (4%) – гречану, молочну, вівсяну та куліш.

Цікаво, що на заході країни популярнішими є голубці, вареники та деруни, в центрі – рибні страви, холодець і сало. В північному регіоні частіше обирають картоплю, різні супи та відбивні, на півдні – пельмені, смажену картоплю, а також плов. На сході і Донбасі надають перевагу салатам і м'ясним стравам, зокрема, "Олів'є" та шашлику. Також тут полюбляють окрошку та салат "Шуба".

 "Українськи народні страви"

"Історія українських страв."

Українська кухня створювалась протягом багатьох віків, тому вона в певній мірі відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні умови, природні та кліматичні особливості, в яких перебував український народ в процесі свого історичного розвитку.

Як свідчать археологічні розкопки, населення, яке проживало в далекі часи на території України, мало можливість завдяки географічним умовам харчуватися як рослинною, так і м’ясною їжею.

Уже в період трипільської культури (3 тисячі років тому), яку сприйняли східні слов’яни, населення Правобережної України вирощувало зернові культури – пшеницю, ячмінь і просо. Значно пізніше, близько тисячі років тому, в посівах з’явилось жито, яке майже повсюдно почали вирощувати у стародавній Русі.

Поряд з землеробством, східнослов’янські племена розводили велику й дрібну рогату худобу, свиней, а також займались полюванням і рибальством.

В наступні часи землеробство і скотарство дедалі більше розширювалось особливо на території, яку займає сучасна Україна.

Відомо, що для приготування їжі слов’янські племена робили різний глиняний посуд, який обпалювали в спеціальних печах.

Серед рослинної їжі стародавніх слов’янських народів перше місце займав хліб, який приготовляли з житнього та пшеничного борошна на заквасці (кислий хліб) і випікали в печах. Зерно на борошно розмелювали на ручних жорнах, а пізніше – на водяних і вітряних млинах.

З пшениці робили не тільки борошно, а й крупи, з яких варили кутю. У великій кількості використовували для їжі пшоно. Споживали також рис, який завозили з інших країн. Його називали в той час «сорочинським пшоном».

Досить велику роль у харчуванні відігравали бобові культури - горох, квасоля, боби. Як приправи до страв використовували місцеві прянощі: хрін, цибулю, часник, кріп, аніс, м'яту, а також привізні з інших країн - перець і корицю. Для приготування їжі використовували тваринний жир, різні олії, оцет і горіхи. Через відсутність цукру немалу роль у харчуванні відіграв мед. Із фруктів і ягід споживали яблука, вишні, сливи, смородину, малину, журавлину.

"Природа і людина"

Охорона природи - це комплексна система міжнародних, державних і громадських заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, в тому числі на збереження видового різноманіття (генофонду) флори і фауни Землі, а також її надр, водних ресурсів, атмосферного повітря і, відповідно, на збереження природних умов розвитку людського суспільства.

З метою охорони природи здійснюються такі заходи:

створення заповідних територій;

регламентація використання природних ресурсів;

захист природного середовища (водоохоронні заходи, рекультивація земель, регулювання поверхневого стоку, скорочення обсягу стічних вод та їх очищення і т.п.);

незалежна екологічна експертиза проектів і оцінка впливу господарської діяльності на навколишнє середовище.

Заповідники - це ділянки суші або акваторій, назавжди виведені з господарського використання; їх основне призначення - служити еталонами природи.

резерват - це території, на яких протягом кількох років у певні сезони або круглий рік охороняються окремі види тварин, рослин або частина природного комплексу.

Національні парки - найбільш поширена форма природоохоронних територій, для яких характерним є масовий допуск відвідувачів.

До найбільших за площею природоохоронних об'єктів світу належать Гренландський національний парк (7 млн га), Центрально-Калахарскій резерват в Ботсвані (Африка 5300 тисяч га), Великий Гобійський заповідник у Монголії, національний парк Велика пустеля Вікторія в Австралії та інші.

 У світі функціонує багато міжнародних природоохоронних організацій. Серед них одна з найвідоміших - Всесвітній фонд дикої природи. Цей Фонд діє більш, ніж в 90 країнах і впливає на природоохоронну політику держав, сприяє реалізації екологічних програм.

"Природа і людина"

"Гриби"

Загадка про гриб

Хто стоїть на міцній ніжці

У листі бурих біля доріжки?

З вигляду він схожий на парасольку,

Тільки менше у сто крат.

Якщо гроза на горизонті,

Він буває дуже радий.

Якщо дощик і тепло,

Він вважає – пощастило!

(Гриб)

Казка «Чудовий парасолька»

Подарувала Бабуся Колобку парасолька. Чудовий парасолька. Зверху – білий в різнокольорову горошину. Зсередини зелений білу ромашку.

Пішов Колобок в ліс. Звичайно, з парасолькою. Раптом хтось знайомий зустрінеться – буде чим похвалитися. Взяв Колобок ще кошик з бабусиними пиріжками. Запашними, рум’яними, яблучними. Хто ж у дальню прогулянку відправляється з порожніми руками?

Йде Колобок, крутить над собою парасольку. А птахи навколо співають, заливаються. «Напевно про парасольку співають, захоплюються», – думає Колобок. Заєць пробіг повз, та так швидко! «Видно, від подиву, — думає Колобок. – От би ще зустріти Вовка, а то й Лисицю…»

Розмріявся Колобок і не чує, що вітер піднявся, листям зашумів. І не бачить, що з’явилося в небі хмарка. Інше, третє… І ось уже ні синього неба, не ясного сонечка. Потемніло. І – забарабанил дощ по листю, по траві, по квітам. А у Колобка – парасольку! Траві мокро – Колобку сухо. Птахи і звірі поховалися, а Колобку дощ дарма.
Чудовий парасольку! Але літній дощ короткий. І ось вже знову заспівали птахи, засяяло сонечко. Простяглася над стежкою весела райдуга. Засміявся Колобок і – трах-бабах! – сам в одну сторону, кошик в іншу, а парасольку взагалі невідомо куди покотився. Колобок скочив сердитий: хто йому ніжку підставив?! Дивиться, а прямо на стежці камінь – не камінь, пеньок – не пеньок, а щось кругле, коричневе. Ось тобі раз! Ніколи тут нічого такого не було. «Ось знайду кошик і парасольку. розберуся», – подумав Колобок. І заходився шукати. Вже як він траву розсував, як під кущами повзав! Та ні того, ні іншого. Що робити? Присів Колобок на камінь-пеньок. Задумався. І раптом відчув, ніби його хтось піднімає. Спробував підвестися, ні землі під ногами. Ой, нова біда! А тут ще хтось поруч покряхтывает, зітхає.

– Хто це зітхає тут?

– Я, білий гриб Боровик, Боровик-колосовик. Тяжко мені тебе піднімати, ось я і зітхаю. Ну та нічого, ми, гриби. народ сильний!

Гриб-Боровик Колобку знаком. З Бабусею збирав. Потім сушив. Суп з боровиків! А ось чому колосовик?

– Ранній я. Річний. Разом із пшеничним колоссям дозріваю, тому і колосовик. А швидко виріс, тому що дощ пройшов хороший. А грибам тільки того і треба.

Боровик-колосовик ще щось говорив, та Колобок вже його не чув – парасольку побачив. Золотистий, з бахромкою по краю. Але що це? Поруч ще парасольку, Ще. Малинові, жовті, лілові, навіть червоний в білу горошину!

Скотився Колобок на землю – і до парасолькою. А який з них його – забув. «Візьму-ка червоний в білу горошину», думає.

– Я не парасолька. Я – гриб-Мухомор. А це моя сусідка – Бліда поганка. Ти нас не чіпай. Ми – отруйні!

– І ми не парасольки! – закричали інші. – Ми сестрички – різнокольорові Сироїжки. А ми – літні Опеньки! А я – Шампіньйон. Всіх нас сміливо можеш класти у кошик, на печеню.

Але немає у Колобка ні кошики, ні парасольки. Засмутився Колобок. Раптом звідкись чує тонкий голосок:

– А я парасольку. Парасолька строкатий. Їстівний.

Підбіг Колобок до парасольці: світло-коричневий, в махрушках, як в лахмітті. А його-то був новенький. Махнув Колобок рукою і сів на траву. Горювати. На зелену траву в білу ромашку. Підняв голову. Що це?! Та це ж його парасольку повисла на гілці! Зрадів Колобок. Знайти б ще кошик! А її і шукати не треба. Коштує вона поруч на сусідній галявині. На блюдце. Біле блюдце…на ніжці! Подивився Колобок: вся галявинка в блюдцях – білих, рожевих, золотих, рудих. Блюдцях на ніжках. Але тепер-то його не обдуриш. Хитрі гриби блюдцями прикинулись. Зняв Колобок кошик з білого блюдця і чує:
– Вірно. Не блюдце я, а гриб – Груздь справжній. Нас на засолку бери. Ми – найсмачніші!
– Ні, ми! – закричали руді гриби-блюдця. – Нас, Рижиків, хоч солі, хоч смаж.
– І що сперечаються? – засміялися маленькі рожеві блюдечка. – Смачніше нас, Вовнянок, немає.
Тут з-під куща здалася кругла червона шапочка: «Не слухай ти їх, збирай тільки нас, Красноголовців!».
Слухав – слухав Колобок і вирішив взяти всіх по одному, а то кошики не вистачить. І став збирати гриби-пеньки, гриби-парасольки, гриби-блюдця. А бабусин парасольку тут же перетворився на палицю-искалку, якою легко розсовувати густу траву. А потім парасольку став палицею-таскалкой, на якій було зручно нести повну кошик через плече.
Ось яким чудовим виявився бабусин парасольку! Адже якщо б його Бабуся не подарувала, якби Колобок не пішов цим парасолькою хвалитися, ніякої історії не сталося. Ось так.

Основними причинами отруєнь грибами є незнання відмінностей між їстівними та неїстівними,  безпечність при збиран­ні грибів та порушення правил приготування їх.

Отже, єдина можливість грибника виключити помилки – це знання за атласом їстівних та неїстівних грибів, а також прак­тичний досвід. 

"Природа і людина."

"У світі квітів"
Весняні квіти – це перша усмішка весни. Весняні квіти найкращі в Україні.

Весняні квіти Весняні квіти – це квіти, які першими радують наші очі навесні. До групи весняних квітів входять як первоцвіти, так і ті види квітів, які розпускаються пізніше, але у весняні місяці. Первоцвіти квітнуть навесні, поки листя на деревах ще не розпустилося, тож їм вдається отримати достатньо світла.

Після довгої зими весняні квіти особливо приємні і красиві. Перші квіти в наших умовах розпускаються ще на початку березня. Це крокуси, проліски, підсніжники, ряст тощо. Такі, як тюльпани, жовті нарциси вже можна побачити у квітні. У травні кількість кольорів значно зростає: цвітуть всі сорти нарцисів і тюльпанів, примули, гіацинти, віоли, незабудки та деякі інші багаторічні квіти.

Велике розмаїття весняних квітів, але перше місце серед них по праву займає тюльпан, яскраві квіти якого не мають собі майже рівних серед вісників весни. Для вирощування яких головне вміти правильно підготувати, зберігати і посадити цибулини.

Нарциси — без яких майже ніколи не проходили травневі святкування Великої перемоги. Вони по праву мають зайняти гідне місце серед найпоширеніших квітів весни, поряд з тюльпанами. Головне, що вони невибагливі у догляді і їх не складно вирощувати.

Гіацинти– запашні квіти, що у більшості випадків вирощуються, як горшкові. Але у відкритому ґрунті їх посадка, вирощування і догляд не складе особливих зусиль для початківця. Головне знати основні правила агротехніки.

Травнева квітка конвалія, що на садову ділянку перекочувала із мішаних лісів України. Так як за походженням ці квіти лісові, то і умови їм на ділянці біля помешкання потрібно створити відповідні. Також невибаглива у догляді і вирощуванні.

Мультфліьм "Квіти дружби."

"Природа і людина"

"У світі дерев"

Мабуть, слід почати з того, що дерево здатне благотворно впливати на наш організм і про це відомо з давнього часу. Стародавні єгиптяни носили дерев'яні амулети на шиї, і вважали, що ці амулети вбережуть їх від нещастя. Індійські йоги були впевнені, що дерева вбирають енергію космосу і передають її людям. Цілющі властивості дерев для лікування захворювань використовує напрямок народної медицини дендротерапія. А у слов'янській міфології образ дерева уособлював центр світобудови, втілюючи життєві витоки. Тому, зовсім не дивно, що дерево здавна було улюбленим будівельним матеріалом, з якого зводилися будинки, храми і цілі міста.

Легенди часто оповідали про взаємозв'язок дерева і людини, здатність дерев давати людині велику життєву силу і енергію. Богатирі ночували в спеціальних дерев'яних будинках перед великими битвами. Такі позитивні властивості деревини можна пояснити тим, що дерево - це живий матеріал. Після завершення будівництва дерев'яного будинку, приміщення наповнюється життям. На відміну від цегли, бетону або пластику, дерево володіє живою енергією і диханням, оптимізує вологість повітря і зберігає тепло, насичує повітря киснем, смолами та ефірними маслами, надаючи йому антисептичних властивостей. У дерев'яному будинку не може бути проблеми конденсату. Натуральний відтінок і чудовий аромат дерева позитивно впливають на емоційний стан і настрій людини.

Обов'язково відзначимо, що деревина - це матеріал, який люблять не тільки люди. Деякі комахи харчуються деревом і живуть в ньому. Також дерево являє собою сприятливе середовище для розвитку рослинних шкідників - грибків і плісняви. Такі неприємні проблеми, що руйнують деревину, сьогодні легко усунути за допомогою спеціальної обробки, а в будівництві і обробці будинків використовують найрізноманітніші породи дерев з різними властивостями.

Дерево Генерала Шермана (General Sherman) розташоване в Національному парку «Секвойя» в США, в горах Сьєрра-Невада.

Це дерево ще є найбільшою живою істотою на планеті.

Висота гігантського дерева Генерала Шермана більше 83 метрів, окружність її стовбура більше 24 метрів, окружність крони -цілих 33 метрів.

З 2006-го року найвищим деревом вважається секвоя Гіперіон. Її висота перевищила 115 метрів. Гіперіон можна сміливо назвати ще й товстим деревом, так як його діаметр - близько одинадцяти метрів.